"Співець козацької вольниці" - 160 років від дня народження Андрія Чайковського

(15 травня 1857— 2 червня 1935)

Український письменник, громадський діяч, доктор права, адвокат у Галичині.

     Чайковський Андрій Якович народився 1857 року в містечку Коломия. В родині дрібного урядовця. Дуже рано залишився сиротою. До початкової школи не ходив, навчався вдома. Іспити за початкову школу здавав приватно.
Закінчив філософський факультет та правничий відділ у Львівському університеті. Рік відслужив воєнну службу та брав участь у придушенні повстання в Боснії у складі 77-го піхотного полку. Там він замалював нариси про свої пригоди, які пізніше були надруковані та визвали велику зацікавленість у галичан та І. Франка, з яким він поступово зближується. Саме Франко заохочував Чайковського до написання, бачачи у ньому талановитого письменника.

Перші літературні кроки зробив в 1888 році – в газеті «Діло» опублікували його статтю «Причини зубожілості наших селян в судівництві». Кар’єрне сходження Андрія Чайковського почалося з заснування «Кражка правників». Був одружений з Гладилович Наталією. Подружжя Чайковських прожило разом пів-століття та мало трьох синів та три доньки. У великій пошані в родині Чайковських була музика. Батьки грали на гітарі та з малих років залучали до музики дітей. Двоє старших синів разом з батьком співали під акомпанемент гітари популярні українські пісні «Ой пущу я кониченька в саду», «Закувала та сива зозуля», «Ой наступила та чорна хмара» та інші. При співучасті Андрія Чайковського та відомого українського композитора і диригента Остапа Нижанківського в Бережанах було відкрито хорове то вариство «Бережанський Боян», яке стало центром культурно-освітнього життя. Відкрив власну адвокатську канцелярію. 
Всі справи в судах та установах вів тільки українсько мовою. Видав нариси «Вуйко», «Образ гонору», «Олюнька», «Рекрут». Створює протиалкогольне товариство «Відродження» та приготував до друку благодійну збірку «Алкогольні образки». Андрій Чайковський – засновник першого в Галичині «Товариства українських журналістів і письменників» та гуртожитку для учнів з малозабезпечених сімей «Руської бурси». Був співзасновником ощадно-позичкового товариства «Надія».

В роки Першої світової війни був заарештований як українофіл та засланий до львівської в’язниці «Бригідки» на два тижні. 
Після виходу з в’язниці пише свої найкращі твори – «Віддячився», «Перед зривом», «Сагайдачний», «На уходах», «Полковник Михайло Кричевський».