Ой ти гілко,гілко вербова!

         Вербна неділя – свято, яке цьогоріч припадає на 9 квітня. Тиждень до Великодня, що називають Страсним, розпочинається саме цим святковим днем. У Вербну неділю існують свої цікаві звичаї та обряди, які походять із давнини.

       У багатьох країнах світу Вербну неділю називають Пальмовою. Гілками цієї рослини встеляли дорогу та вітали Ісуса Христа під час в’їзду в Єрусалим. Пальма є символом чистоти і непогрішності. Проте, на слов’янських територіях пальми не ростуть, а весна настає з цвітіння верб. Тому й пальмові гілки люди замінили вербовими.

    Колись, віряни обов’язково рано - вранці йшли до церкви, щоб посвятити вербу. Від малого до великого, всі тягнули догори руки з вербами, коли священик кропив їх свяченою водою.

    “Не я б’ю, верба б’є, від нині за тиждень – Великдень!” – саме такі слова лунають в цей день звідусіль. Галузками верби люди легко б’ють одне одного і бажають бути такими ж здоровими, як і те дерево, що першим розцвітає бруньками.

     Вже прийнято, що перед вербною неділею, без обговорень, прибирають домівку. Це не просто прибирання перед святами, але й давній звичай. Вважалося, що освячену вербу можна приносити тільки в чистий будинок. Така повага до верби у наших предків походить ще з далеких дохристиянських часів, коли з першими «котиками», що розпустилися, слов’яни зустрічали прихід весни.

        Згідно з віруваннями, свячену вербу ні в якому разі не можна викидати чи топтати ногами. Це вважають великим гріхом. Вербові галузки зберігають цілий рік, до наступного свята. Навіть якщо верба осипається, її варто зібрати та відкласти до наступної весни. Торішню вербу треба принести до церкви у Великий четвер, бо того дня спалюють усі важливі церковні речі, зокрема старі ікони. Попіл висипають у тому місці, де ніхто не ходить.

      В народі існують багато повір’їв, які пов’язані з Вербною неділею. Вважають, що освячена верба охороняє житло від злих духів, береже добробут. Весною за допомогою верби виганяли корову на пасовище, зупиняли сильний град, викидаючи на вулицю кілька гілок. Якщо прутики пускали коріння, їх висаджували біля криниці, щоб верба очищала воду.   

        Використовували вербові “котики” і для лікування багатьох хвороб. Немовлят купали у відварі з верби, щоб вони росли здоровими. А дорослі, наприклад, з’їдали вербові бруньки, щоб не боліло горло. Більше того, бруньки цього дерева допомагали вирішити проблеми з безсонням, важливі справи та навіть любовні проблеми. Звичайно, більшість цих звичаїв залишились в минулому, проте є й такі, що популярні серед народу сьогодні.

      Як і в будь-які святкові дні, у Вербну неділю не можна працювати. Тому, варто заздалегідь прибрати домівку та приготувати їжу, яка, між іншим, має бути пісною. Цікаво, що існувало повір’я, що у цей день навіть не можна розчісувати волосся.

       Сьогодні, для більшості українців, верба є символом життя, наближення одного з найбільших християнських свят – Великодня.