«Місяць лютий вітрами дує, на воді з льоду мости будує»

Місяць лютий на гостину

Кличе всю свою родину.

Та родина – не мала,

Суне й суне без числа.

Морозища, морозенки –

І великі, і маленькі,

Завірюхи клаповухі,

І сніжинки-балеринки,

І вітренко, і вітрисько –

Вже вони близенько-близько.

Ще до ночі в темнім борі

Вся родина буде в зборі.

Запита родину Лютий,

Чи то кожний добре взутий?

Геть у танець!.. – і зі сну

Збудять танцями весну.

                                                                            (Оксана Сенатович)

     Назва «лютий» закріпилася за місяцем в середині минулого століття. Хоча другий місяць року і є найкоротшим серед зимових місяців, але він найпримхливіший.

     Справа в тім, що зима силкується втримати свої права, нагадуючи про себе частими завірюхами, снігопадами та морозами. Під цю пору селяни вже готувалися до весни – лагодили транспорт, вивозили на поля добрива, підготовляли посівний матеріал. Відтак з лютим пов’язано чимало прикмет і завбачень. 

     Люди ретельно стежили за поведінкою погоди, аби передбачити, якими мають бути весна й літо. Адже в лютому сонце повертає на літо. День уже помітно збільшується. Крім офіційної назви місяця «лютий», у народі існує чимало інших назв. 

     Більшість їх характеризує сувору і вередливу вдачу місяця – «сніжень», «лютий», «крутень», «зимобор», «бокогрій», «криводоріг», «межень» (тобто той, що межує з весною), «казибрід», «казидорога» (від слова казитися»).