Свято Водохреща: традиції минулих поколінь

     Родинний затишок Різдвяних свят люблять усі. Відпочинок у сімейному колі, починаючи з Нового року, розваги та традиційні смаколики не залишають нікого байдужим. Завершує цикл різдвяно-новорічних свят - свято Водохреща, що відзначають в Україні 19 січня.

       Хрещення Господнє або як його ще називають Йордана - це велике православне та греко-католицьке свято, яке українці відзначають з давніх давен. До наших днів дійшло безліч традицій, вірувань, обрядів та народних прикмет, що передаються з покоління в покоління. Назва свята говорить сама за себе - коли Ісус досяг 30-річного віку, він був охрещений Іваном Хрестителем у річці Йордан. Існує також ще одна версія назви - Богоявлення. Біблія розповідає, що саме в день прийняття хрещення Ісусом з небес пролунав голос Бога-Отця і назвав Ісуса своїм Сином, Сином Божим, після того до плеча хрещеного спустився голуб, що уособлював Святий Дух - відтоді свято є засвідченням таїнства Святої Трійці.

         Перекази та опис подій того святого дня збереглися й до сьогодні. В Україні і досі дотримуються усіх традицій Водохреща. В вечір напередодні, третій Святвечір, готується "голодна кутя". 18 січня прийнято нічого не їсти, а вже зі сходом першої зорі сідати за вечерю у родинному колі. На святковому столі повинні бути присутніми лише пісні страви: вареники з капустою чи картоплею, смажена риба, узвар та кутя. Після вечері кутю прийнято залишити на столі, а біля неї запалену свічку та ложки.

         Колись в селах вірили, що опівночі, в ніч з 18 на 19 січня, вода в водоймищах хвилюється, з нею відбувається щось надприродне.  Багато хто з цікавості виходив в цей час до річок чи ставів аби переконатися в цьому, але за грубим шаром криги нічого не було видно. Дехто з селян навіть набирав опівночі воду в невеличкі посудини та зберігав її за іконами, так як вона вважалася цілющою. 

         Незмінною залишилась традиція вирубування ополонок в водоймищах. Перед Водохрещем з криги вирізають великого хреста "йордана", якого встановлюють поруч з ополонкою, прикрашаючи його гілочками сосни та барвінку, а також поливають буряковим квасом. Вважається, що в цей день вода набуває цілющих властивостей. Також вода самоочищається. Дехто пояснює це дією сильного морозу, що вбиває усі мікроби, тому кожного року на Водохреща температура на дворі нижче нуля. Також вважається, що вода очищається від бруду та нечисті сріблом, коли після ранковового Богослужіння в церкві, всі вирушають до місцевих водоймищ і під церковні співи священник занурює в ополонку срібного хреста, тим самим освячуючи воду. Фактом є те, що набрана з освяченого водоймища вода ніколи не псується, скільки б часу не знаходилась в посудині, її навіть називають ласкаво "водичкою-йорданичкою".

          Найпоширенішою традицією на Водохреща була і залишається традиція купання в освяченій ополонці. Щороку дедалі більше українців наважуються зануритися у крижану очищену воду. Багато кого зробити такий відчайдушний вчинок залякує страх захворіти, проте, варто зазначити, що ще не чутно було про жоден випадок хвороби після купання в ополонці на Водохреща. Люди стверджують, що навпаки вода їх зцілювала після хронічних заворювань. Всі, хто купалися хоча б раз в ополонці в один голос заявляють, що якщо скупався один раз - неодмінно скупаєшся і вдруге наступного року, так як зупинитися нереально, настільки пробирає захоплюючим відчуттям та незабутніми враженнями.

    Після ранкового Богослужіння та освячення водоймищ люди повертаються по домівках, і, в той час, поки господині накривають обідній стіл, голова родини кропить все в хаті, освячуючи сім'ю, дім, подвір'я та господарство. 

       Погода в день Водохреща може багато чого розповісти про майбутній рік за народними прикметами: лапатий сніг - на врожай, пасмурно - хліба буде достатньо, зоряна ніч - до врожаю горіхів і ягід.

       Різдвяні свята - це чудовий та казковий час для кожного, але все хороше коли небудь закінчується. Вже після Водохреща, 20 січня, люди повертаються до свого звичного трудового режиму, з нетерпінням чекаючи наступного року та набираючись духу аби наважитись скупатися в освяченій крижаній воді.