Творець українського байкарства ( 2 лютого - 205 років від дня народження Євгена Гребінки)

                                       (1812 -1848)

         Євген Гребінка – автор збірки байок, що започаткував новий період української літератури, упорядник альманаху «Ластівка», організатор літературного життя української культурної громади в Петербурзі, активний учасник викупу Т. Шевченка з кріпацької неволі та видання його «Кобзаря» 1840 р.

     Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812 року в сім’ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині, де мав змогу познайомитися з життям простого народу, його побутом і звичаями. Його мати Надія Іванівна (походила з давнього козацького роду Чайковських) розповідала хлопцю про «старовину», няньки-кріпачки – про страту ляхами Наливайка, про Змія Горинича та ін. Навчаючись у приватних учителів, Гребінка, за спогадами одного з них, виявляв помітний інтерес до «слов’ян, малоросійських гетьманів, Котляревського «Енеїди», повір’їв про чарівниць, відьом», взагалі до народної поезії. Все це згодом плідно позначилося на творчості майбутнього письменника.

      Літературну діяльність Гребінка розпочав у роки навчання в Ніжинській гімназії вищих наук (1825-1831), де тоді працювала група професорів прогресивних переконань (М. Бєлоусов, К. Шапалинський, І. Ландражин та ін.), котрі, поширюючи в лекціях передові ідеї часу, зокрема про права на свободу, рівність і незалежність людської особистості , про потребу освіти для народу, популяризуючи твори Байрона, Монтеск’є, сприяли духовному змужнінню своїх вихованців, розвиткові їхніх розумових і естетичних інтересів. Значний вплив на ідейно-естетичне формування Гребінки як письменника мала і його активна участь у літературному житті гімназичної молоді. У літературному гуртку жваво обговорювали перші спроби гімназистів (М. Гоголя, М. Прокоповича та ін.), які вміщувалися потім у рукописних журналах та альманахах. Один з них готував і сам Гребінка, заповнюючи, за свідченням сучасників, кожний номер його власними російськими й українськими віршовими та прозовими творами, «переважно сатиричними». Відомо, що в гімназії Гребінка розпочав переклад «Полтави» Пушкіна, написав кілька байок, п’єсу-одноактівку «В чужие сани не садись», низку поезій россійською мовою.

        Після закінчення гімназії та короткочасної служби в одному з «малоросійських» козачих полків Гребінка наприкінці 1831 р. повертається до рідного Убежища, де його дворічне перебування минуло переважно у відвідинах і прийомах сусідів. Однак і тут Гребінка не залишає літературних занять – і далі перекладає «Полтаву», пише байки, записує українські народні пісні з мелодіями для викладача Ніжинської гімназії І. Кулжинського, який свого часу підтримав його літературні спроби.

      

      

      У Петербурзі знайомиться з О. Пушкіним, І. Криловим, І. Сошенком, І. Тургенєвим, К. Брюлловим, В. Жуковським, М. Маркевичем, А. Мокрицьким та ін., відвідує літературні салони й сам влаштовує літературні вечори вдома. Друкується на сторінках «Осеннего вечера», «Современнике», «Библиотеки для чтения», «Литературной газеты», «Отечественных записок».

      Наприкінці 30-х років Гребінка виступає як невтомний організатор українських літературних сил у Петербурзі.

      1838 р. – починає збирати матеріал для збірки творів українських письменників.

      Літературна діяльність Гребінки тривала близько двох десятиліть. За цей час він створив багато оригінальних і перекладних творів українською і російською мовами, байок, романів, повістей, оповідань, нарисів. Гребінка пройшов у своїй художній практиці, естетичних поглядах складний шлях, значну еволюцію – від усталеної бурлескної традиції, романтичних захоплень до реалістичного мистецтва.

      1833 р. – перший український вірш Гребінки «Човен».

      Найвизначніше місце в художньому доробку Гребінки українською мовою належить байкам.

      Спираючись на досягнення світового байкарства, плідно використовуючи народно-сатиричні традиції української і російської байки, Гребінка створив ряд глибоко самобутніх, оригінальних творів цього жанру. Славу йому як байкареві прнесли «Малороссийские приказки», видані в Петербурзі в 1834 і 1836 рр.

      Митець розширив жанрові межі байки, урізноманітнив її форми (народна казка й гумореска, драматична сценка й жартівливе оповідання); він майстерно динамізував сюжет байкового твору, збагатив його образно-поетичну систему, наснажив виразним національним колоритом.

      

                                       Твори Є. Гребінки

 1837 р. – збірка «Рассказы пирятинца».

 1838 р. – одне з перших оповідань «Лука Прохорович».

 1841 р. – повість «Кулик», «Записки студента».

 1842 р. – повість «Нежинский полковник Золотаренко».

 1843 р. – вірші, присвячені історичному минулому України «Курган», «Нежин-озеро», «Украинский бард», поема «Богдан».

 1844 р. – повість «Доктор».

 1845 р. –«Фактор», «Петербургская сторона».

 1847 р. – повість «Приключения синей ассигнации».

 1848 р. – роман «Чайковский», «Провинциал в столице».