"Стежка до дитячих сердець"

  Щороку 2 квітня, у день народження Ганса Крістіана Андерсена, одного з найулюбленіших казкарів для багатьох поколінь, у всьому світі святкують Міжнародний день дитячої книги. Саме в цей день для своїх маленьких користувачів  працівники бібліотеки запропонували книжкову виставку  «Стежка до дитячих сердець» .

   Яскраві з неймовірно чарівними ілюстраціями з великим шрифтом книжки так і просяться до рук малечі. Герої Андерсена поведуть вас у королівство книг, де на вас чекатимуть і Дюймовочка, і Русалонька, і Оле – Лукойє, і дикі лебеді, і Кай та Герда та  ще багато інших персонажів.

  Любі діти, читайте з задоволенням,  переживайте разом з героями такі почуття, як дружба, любов, добро, почуття справедливості та людської гідності.

"Майстер казки!"- 2 квітня 213 років від дня народження Г. Андерсена

   

    Ганс Крістіан Андерсен народився 2 квітня 1805 року в Оденсі на острові Фюн. У 14 років він залишає Оденс заради Копенгагена, оскільки сім’я жила дуже бідно, а він мріяв стати знаменитим.

    Незважаючи на його неефектну зовнішність, з жалю Ганс Крістіан був прийнятий в Королівський театр, де грав другорядні ролі. Співчутливі люди клопотали перед королем Данії Фредеріком VI, який дозволив йому вчитися в школі в містечку Слагельсе, а потім в іншій школі в Ельсінорі за рахунок скарбниці. Учні в школі були на 6 років молодші Андерсена. Цей період він згадував  як найпохмурішу пору свого життя. У 1827 році Андерсен завершив навчання. До кінця життя він писав з граматичними помилками — Андерсен так і не здолав грамоти.

    Андерсен ніколи не був одружений і не мав дітей.

У 1829 році фантастичне оповідання «Піша подорож від каналу Холмен до східного краю Амагер» принесло письменникові популярність. Андерсен пише велику кількість літературних творів,  в 1835 році — «Казки» принесли йому справжній успіх (за 40 років написав 156 казок). У цьому жанрі найповніше виявився художній талант Андерсена.

Його перший роман, «Імпровізатор» (1835), був добре прийнятий критиками.

    У 1840-х роках Андерсен спробував повернутися на підмостки, але без особливого успіху. У той же час він підтвердив свій талант, видавши збірку «Книга з картинками без картинок».

    У другій половині 1840-х і в наступні роки Андерсен продовжував публікувати романи і п’єси, марно намагаючись прославитися як драматург і романіст.

    У 1872 році Андерсен впав з ліжка, сильно забився і більше вже не оговтався від травм, хоча прожив ще три роки. Він помер 4 серпня 1875 і похований на кладовищі Ассістенс в Копенгагені.

  Найпопулярніші казки Андерсена: 

   «Дівчинка з сірниками», «Гидке Каченя», «Снігова Королева», «Червоні Башмаки», «Нове вбрання короля», «Соловей», «Кожному — своє місце», «Свині», «Слимак і кущ троянди»,«Дюймовочка», «Стійкий олов’яний солдатик», «Кресало», «Русалонька».

“Посмішка нехай нас всіх зігріє”- 1 квітня день сміху

День сьогодні дуже дивний,

Наче всі сказилися!

Той сміється, той сміється,

Сміхом заразилися!

Каже той, що в мене спина

Наче вся у білому,

Хоча в дзеркало дивлюсь:

Чисто все у цілому!

Що тут думать, що гадати,

Бо сьогодні в світі свято!

1 квітня всі святкують-

На серйозних всі полюють!

Щоб розвеселити, сильно розмішити,

щастя побажати, в це веселе свято!

"Квітень квітами нас всих вітає"

Як же нам не радіти, діти!

Он чудова весна бринить.

Завітав до нас місяць Квітень —

Чудеса на землі творить. 

Сонце землю так ніжно гріє,

День у квітні росте й росте.

І верба над ставком жовтіє,

А навкруг первоцвіт росте.

І травички зелені списи

Раптом виткнулись із землі.

Ну, а скільки пташок у лісі!

Ну, а скільки роботи в селі! 

День проходить в труді у квітні,

Пташенята гніздечка в’ють.

І метелики гарні й тендітні

Над лугами весь день снують. 

Квітень в лісі господар, в полі,

Одягає у цвіт луги.

Он погляньте: цвітуть тополі,

Стало гарно так навкруги!

                             Н. Красоткіна

Зі святом Вербної неділі!

   З Вербною Неділею! Нехай світле свято заряджає теплою енергією, дає сили на здійснення задуманого, вербочка охороняє будинок від зла і бід, а Господь дарує щастя, сили, спокій і смирення духу. Робіть добрі вчинки і справи; залишайтеся чесними і відданими; любіть, бережіть та цінуйте своїх близьких!

" Не я б’ю - верба б’є, за тиждень - Великдень!"

   Сонячне, радісне свято — Вербна неділя. Надворі стає все тепліше, усе навколо зеленіє, люди несуть до церкви пухнасті вербові котики… За тиждень — Великдень!

     Мабуть, кожна людина протягом усього свого життя свято береже у пам'яті найсвітліші спомини дитинства. Хтось згадує затишок рідної домівки, у якій уперше почув ласкаве слово і відчув ніжну материнську любов з її щемливою колисковою піснею.

Ще хтось — веселкове намисто живих квітів — чорнобривців, мальв, що пломеніли на батьківському подвір'ї. Декому згадується дзвінкий голос сопілки, що гармонійно переплітається з грайливим передзвоном гірського потічка та милозвучним шепотом струнких смерічок.

     А мені запали в дитячу душу ті красні й пишні споконвічні звичаї моїх батьків, що дбайливо передаються з покоління в покоління.

     І тепер, коли задивляюсь на прутики червонолозу, що рясно закосичилися оксамитовими сріблясто-синюватими котиками, пригадую яскраві епізоди святкування Цвітної неділі (цю днину ще називають Бечковою, або Вербною неділею). Традиційно в суботу хлопчики заготовляли вербові гілочки й приносили до церкви. У неділю священик у церкві освячував їх, і люди несли ці гілочки додому. Повернувшись з відправи, батьки символічно «били дітей», рідних, близьких і знайомих свяченими прутиками, приказуючи:

Не я б'ю — верба б'є,

За тиждень — Великдень,

Будь дужий, як вода,

А багатий, як земля!

    Люди вважали, що посвячена верба містить у собі чародійну силу. Торкаючись нею своїх рідних і близьких, кожен вірив, що в такий спосіб відганяє від людини все зло, що може спіткати її протягом цілого року.

    Посвячену вербу батьки зберігали цілий рік у надійному місці, на покуті за іконою, щоб відганяти зло і негаразди. А влітку, коли збиралося на бурю чи град, вербу виносили на подвір'я, щоб відвернути стихію, яка в розбурханому небі наближалась до людських осель.

    Били цими галузками худобу, щоб її ніякі хвороби не чіплялись і літом комахи не кусали. Запам'яталася така приказка, що ходила між старими людьми: «Прийде Вербиця, зима назад не вернеться!» Коли когось вдаряли галузкою верби, примовляли: «Будь великий як верба, а багатий, як земля». Віщували в народі і таке: коли на вербну неділю мороз, то буде врожайний рік.

   А чи знаєте ви, що раніше люди дуже вірили у чарівну силу свяченої верби? І вважали, що вона виліковує багато недуг, очищає воду. Дивувалися силі живучості верби, адже навіть маленька вербова гілочка, встромлена у землю, вкорінюється, і виростає дерево. Ми малими ковтали вербові «котики», щоб не боліло горло. Освяченою вербою навесні виганяли вперше худобу на пасовисько.

    Освячену гілку верби клали у воду, коли купали хвору дитину. А тільки й треба, що три гілочки верби, аби від дому нечисту силу відігнати. Вважали, що верба дезінфікує стіни нашої домівки.

   Якщо побував у вашому домі чорний заздрісник і залишив згубне для вас сміття, то гілочки верби не обминуть насланих на вас напастей. Слід лиш зібрати зметене сміття ввечері й спалити його поза подвір'ям, аби на всі чотири боки попіл вітром котило.

    Вербна неділя розпочинала двотижневі Великодні свята. «За тиждень — Великдень, уже недалеко червоне яєчко!» — обіцяли нам, дітям, дорослі, жартома шмагаючи нас на здоров'я, на щастя свяченою вербою.