«Сьогодні Меланії, а завтра Василя»

“Гой Іване, Іваночку,

Пусти до хати Маланочку…”

“Пустіть до хати погріти п’яти,

Пустіть до груби погріти зуби,

Пустіть до печі зігріти плечі…”

     Напередодні Старого Нового року (31 грудня за старим стилем, 13 січня за новим) або святого Василія Великого (14 січня), український народ визначає Маланку, або Щедрий вечір.

     За старих часів вважалося, що в новорічну ніч (по старому стилю) сходяться сонце і місяць, і це є початком всього нового, зокрема — Нового року. У наших предків Меланка (день святої Меланії відмічається 13 січня) символізувала місяць, а Василь (день якого святкується 14 січня) був символом сонця. Вважалося, що в цю ніч Меланка вийшла заміж за Василя.

       Під час Щедрої вечері накривають багатий стіл (щедрий вечір), де переважають м'ясні страви. Вдруге протягом зимових Святок готують кутю. Випікають і спеціальні хліби - «Маланку» та «Василя».

      Назва свята походить від святої Меланії, день якої припадає на 13 січня (31. 12. — за ст. стилем). Дослідники української новорічної обрядовості вважають, що християнська свята Меланія замінила більш давній образ богині Макоші (Мокош). Богиня Мокош увійшла до пантеону найважливіших язичницьких богів Київської Русі, ідоли яких Володимир встановив на горі. Вона була покровителькою жінок, допомагала породіллям під час пологів, сприяла в жіночих справах - особливо прядінні. Вважалася також богинею дощу, сестрою Сонця.

      Зазвичай маланкування розпочинається з появою першої зорі.

Маланка зі свитою не оминає жодної хати. Біля кожної співає щедрівку, вітає господарів з Новим роком та бажає їм усіляких гараздів.

       Маланка колядує до ранку. Уранці на Новий рік (день, присвячений Василію Великому), маланкувальники ходять посівати: зайшовши до хати, сиплють зерном і приказують:

Сію, сію, посіваю,

З Новим роком всіх вітаю!

       Господарі завжди раді таким гостям, бо вважається, що коли на Новий рік першим до хати увійде хлопець, та ще й засіє, то в домі увесь рік буде панувати добробут, щастя й радість.

      Вважалося, що на Маланки, особливо в Новорічну ніч, рослини розуміють людську мову, а тварини навіть самі розмовляють по-людському. До речі, тварини в цю ніч могли поскаржитись Богові на господарів, якщо ті погано з ними обходяться. Тому в цей день худобу доглядають дуже ретельно, добре годують, чистять, пестять. Господарі лякали дерева в цей день, що погано родили останнім часом.

      А ще на Маланки господині ретельно чепурять, підбілюють піч, адже в ніч напередодні Нового року вона танцює, віддається. Ось які пояснення стосовно вшановування печі в новорічну ніч, записані в різних регіонах України, приводить професор С.І.Килимник: "Тому то піч на Маланки мусить бути чисто вимащена, "щоб не кляла, що не вимащена". Ніхто у цю ніч не спить на печі, не сидить, нічого на неї не кладуть, бо тяжко їй танцювати"..."Нехай спочине"... "Василь з Маланкою приходить танцювати на печі - аби їм не перешкоджати"... На піч кладуть овес - "на коровай, так як у нас на весілля, і їй дається вівса, як ся віддає". "Аби мала чим коня годувати, бо вона їде в місто, на герць".

Відео - подорож "Чому рипить сніжок?"

Сніжинки із хмари

Повилітали,

Сніжинки повільно

У небі кружляли,

А потім тихенько

Спустились до ніг,

І землю закутав

Білесенький сніг...

                                              М. Пономаренко

      А ви бачили колись малюнки на вікнах? Їх лютий мороз малює, щоб нас розвеселити, бо, насправді, не такий він уже й злий, якщо тепло вдітись. А дерева в сріблястому інею? Неначе у казці, правда? Закриєш очі, потрусиш гілкою – за секунду перетворишся на снігову принцесу чи принца. Особливого настрою додають новорічні та Різдвяні свята: ялинка, феєрверки, смачна кутя, колядки та щедрівки, посівання, Дід Мороз з Снігуронькою, подарунки…Фантастика та й годі!

       Один зимовий ранок чого тільки вартий? Ідеш, а сніг рипить під ногами, шепоче тобі щось таємне-таємне. Сніжинки в повітрі кружляють, красиві такі, зовсім одна на одну не схожі, неначе чарівні феї, що готові виконати всі твої чудернацькі бажання. І хай би як не тиснув мороз, а на душі все одно спокійно і тепло.

      Зима дарує радість не лише дітям. Дуже часто можна спостерігати, як весело грають у сніжки дітлахи, катаються на санках та лижах дорослі. Ця пора року неймовірно красива та неповторна. А кожен її день – нова чарівна казка.

     Ще більше про найчарівнішу і водночас найсуворішу пору року дізнались вихованці ДНЗ №25, які взяли участь в відео - подорожі «Чому рипить сніжок». Дітлахи  переглянули відео «Казка про зайчика і зиму», «Мудрі казки. Новорічні клопоти про зиму», «Коли приходить дід Мороз». 

     Світлана Іванівна  прочитала оповідання  В. Срутинського «Чому рипить сніжок?» про чудернацьку пригоду, яка трапилася з зайчиком з великої заячої родини.  По виразу  широко відкритих дитячих очей і обличь можна було побачити то подив, то тривогу, то збентеження і врешті - решт - радість, бо зайчатко залишилося живим і повернулося в свою родину завдяки витівкам, хитрощам і кмітливості Діда Мороза.

      І малеча зрозуміла чому рипить сніжок. Рипить – значить попереджає про небезпеку, яка затаїлася в кроках чи – то людини, чи – то звіра.

     А дізнавшись причину рипіння снігу, діти з великим задоволенням відгадували загадки, пов’язані з улюбленою порою року – зимою.

    Дівчатка і хлопчики  отримали заряд добрих і позитивних емоцій, а також гарний  настрій.

      Вітаємо з Різдвом Христовим! У це світле свято хочеться побажати миру і спокою в кожному домі, добра, взаєморозуміння, достатку, любові, щастя, душевної рівноваги, успіхів у всіх починаннях, побільше радості, міцного здоров’я та всіх благ! 

      Нехай справдяться усі очікування і збудуться найзаповітніші мрії!