"Все, що душа довірила словам "- 95 років від дня народження Анатолія Дімарова

     Народився Анатолій Дімаров 5 травня 1922 року в Миргороді (Полтавська область) в сім’ї заможного селянина Андроніка Федотовича Гарасюти. Мати була дочкою священика. Щоб врятувати сім’ю від заслання до Сибіру, ​​батько відправив їх до Миргорода, де його дружина змінила прізвище двом синам. 

    У 1940 році, після закінчення середньої школи, був призваний до Червоної армії. З 27 червня 1941 року О. А. Дімаров бере участь у Великій Вітчизняній війні стрільцем 371 стрілецького полку 37 стрілецької дивізії на Південно-Західному фронті. 17 липня 1941 року був важко поранений під Могилевом, в результаті став інвалідом II групи. Після лікування виявився на окупованій території. Став партизаном. З поверненням РККА був знову покликаний в діючу армію. Після війни працював в заввідділом в газеті «Радянська Волинь».

      У 1949 видав першу збірку оповідань «Гості з Волині». У 1950-1951 роках навчався в Літературному інституті імені А. М. Горького в Москві, в 1951-1953 роках у Львівському педагогічному інституті. Закінчивши навчання, працював редактором у різних видавництвах. Член Спілки письменників України (1949). 

   Помер 29 червня 2014 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі. 

                                        Твори А. Дімарова

Романи «Його сім’я» (1956) «Ідол» (1961) «Шляхами життя» (1963) «І будуть люди» (1964-68) «Біль і гнів» (1974-80);

Повісті та оповідання «Гості з Волині» (1944) «Син капітана» (1957) «Друга планета» (1980) «Три грані часу» (1980) «Вершини» (1986) «Зі щитом і на щиті» (1987) «Самосуд» (1990) «Прожити і розповісти: Повість про сімдесят років (автобіографія)» (1997);

 Збірка оповідань «Сільські історії» «Українська вендета» «Чоботи» «Відьма» «Діти» «Сабантуй» «Мажоріха» «На поруки» «Якимівна» «Хата скраю» «Старший брат» «Нова» «Зінське щеня» «Федотович»;

 Казки «Для чого людині серце?» «Блакитна дитина»; 

Етюди «Ховали Надю» «Дід Черепок косить пшеницю».

Спасибі, солдате, за подвиг століть, якому нема і не буде ціни

                                             Із року в рік часопис віддаляє

                                        Своїх нащадків далі від війни,

                                           Та травень знов і знову нагадає,

                                     Як із життя ішли його сини.

      Бібліотека - філія № 3 по обслуговуванню дітей спільно з учнями гімназії ім. Т.Г. Шевченка  провели годину пам’яті  «Спасибі, солдате, за подвиг століть, якому нема і не буде ціни».

    Бібліотекарі познайомили учнів з книгами про війну, про страшні сліди, які залишила вона в Україні і Європі.

    А у виконанні Мосіної Олександри, Татарчука Максима та Мерецької Марії прозвучали вірші про героїчний подвиг, незламну мужність та тяжкі страждання нашого народу.  І нікого не залишили байдужими ці «дорослі» вірші про війну.

    Також  учням було запропоновано переглянути відео - презентацію «Пам’ятати заради майбутнього».

 Загиблих воїнів вшанували хвилиною мовчання

Поради від Світлофора Моргайка

       Дорогі діти! Щодня ви поспішаєте до школи, долаючи на своєму шляху такі перешкоди, як дорога, по якій рухаються автомобілі. Вони наші друзі і помічники, адже допомагають перевозити вантажі, доставляють продукти, меблі, будматеріали. 

       Але дружба з автомобілями відбувається тільки тоді, коли ми, пішоходи, будемо поважати і дотримуватися грамоти доріг - правил дорожнього руху. 

     Для того, щоб уникнути небезпеки не тільки в приміщенні, а й на дорозі ми пропонуємо вашій увазі корисні поради від  Світлофора Моргайка

Острівець безпеки

                103

 Помічниця людям гарна

 На колесах ця лікарня.

 І відкриті всі дороги

 Для "швидкої допомоги"

Любий друже, запам’ятай!

Якщо ситуація вийшла з – під контролю дорослих,

потрібно зателефонувати до служб екстренної допомоги.